Купить закладку Конопля Кодеин ГАШИШ Мефедрон Амфетамин Мценск

Привет, дружище! Сегодня я хочу поделиться с тобой зашибенной историей про то, как я купил шишки ганджубаса и покатался на санках по травке, которую привязал к своему зверскому велосипеду. Будете читать этот текст, наркоманский гопник? Угорите со мной на трэки угара и расслабьтесь в кресле, а то ваши жопы расколбасятся от эйфории и смеха! Слушай-ка, мне однажды дали сверхзаказ, ту самую закладку райского счастья. Я знал, что это значит: время покататься на волне крутого ганджубаса. Наверно по-другому и нельзя назвать эти зеленые шарики, которые дарят спокойствие и бодрость одновременно. Поэтому я сразу же расколбасил рюкзак, достал свой новенький плотик, нахлобучил его на голову и поехал на поиски приключений. Проезжая по улицам на своем велосипеде, я настроенный на угар, чувствовал все стартующую адреналиновую энергию. Смотрю, а по бокам дороги зеленые поля, словно манят меня санками накатить на травке. Ничего, я привязал санки к велику и поехал разгребать травку, будто повар на кухне создает шедевры. Приготовился, значит, запах перенюхать, измельчил шишки в трубочке, поставил на кресло с двухэтажными санками и перевел дыхание в "вэйп". Не успел я вздохнуть, как сразу же вмазался этим небесным наркотическим дымом. Ох, какой вкус, какая антипанда аномалия! Это было просто айф! Когда долетела "залетела" первая доза, я почувствовал, что мир вокруг меня осветился и налился необыкновенными красками. Каждое движение стало невероятно плавным и казалось, что я парю над землей, будто гоню на своих санках по бездорожью нереального мира. Продолжая кататься, я настолько наслаждался каждым мгновением, что аж голова закружилась от эйфории. Я забыл про все проблемы и заботы, погружаясь в мир наркотического угара. Везде вокруг фантастические краски, запахи и звуки, словно я оказался в другом измерении. Скорость движения санок превышала все возможные ожидания. Я чувствовал, что могу лететь с такой неимоверной скоростью, что даже Валькирии завидовали бы каждому моему метру. Это был ажиотаж, который пронизывал меня с головы до пяток! Солнце светило все ярче, а мир становился все краше и гармоничнее. Вдалеке я слышал шум моря, как будто оно приглашало меня покататься по соленой воде, подарив себя вполне сказочным образом. Я в полной мере ощущал полет, словно я стал свободным птицей, которая никогда не встречает преград на своем пути. И тут я понял, что мой велосипед превратился в самого настоящего дракона. Он нес меня по зеленым полям и дорогам, прокладывая самый живописный путь. Казалось, эта поездка никогда не закончится, и я буду кататься на санках до бесконечности. Это была настоящая волна удовольствия и безумия, в которой я окунулся по самые гланды! Но, увы, все хорошее когда-то заканчивается. Мне пришлось остановиться и вернуться в реальность. Но знаешь что, дружище? Опыт этой поездки на санках по травке навсегда останется в моей самой угарной памяти. Это был один из тех моментов, которые нельзя забыть и которые помогают нам понять, что жизнь прекрасна и полна необыкновенных красок.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...